«Ти не мама — ти випадок»: що виявила зустріч зацікавлених сторін
Коли лікар стоїть поряд із жінкою, яка народжує мертву дитину, він не знає, що робити. Не тому що байдужий, а тому що не навчений. Немає протоколу, немає слів, немає супервізії після. Ця ситуація не виняток — вона норма.
Саме це показала зустріч зацікавлених сторін, яку ГО «Безпечне народження» провела 23–24 квітня поблизу Львова. Про те, хто зібрався і як проходила спільна робота, ми вже розповідали. Тут — про те, що вона виявила.
Коли право не знає, як назвати людину
За понад 30 зафіксованими бар'єрами стоїть конкретна реальність. Юридична система досі не визначилась: той самий плід до 22 тижнів є "біологічним матеріалом" в одному документі і "дитиною" в іншому. Батьки не можуть забрати тіло для поховання не тому що хтось відмовляє, а тому що норми немає. Жінці після втрати кажуть "це ще не дитина" — від медиків, родичів, колег. Ця фраза позбавляє легітимності саме горе і не дозволяє його прожити. Один із виразів, що прозвучав на зустрічі з вуст жінок, які пережили цей досвід: «Ти не мама — ти випадок».
Після втрати жінці нерідко одразу призначають медикаментозне пригнічення лактації — без пояснення, як це може вплинути на відновлення, і без розмови про альтернативи: природнє згасання або донорство молока. Це не просто брак інформації — це відібраний вибір у момент, коли людина і так не має сил його відстоювати. Окремо учасники наголошували на ролі батька, яку система ігнорує на всіх етапах від пологів до виписки — і наполягали, що це самостійна проблема, яка потребує окремої уваги у стандартах.
Одна з учасниць, яка сама пережила перинатальну втрату і приїхала розповісти про свій досвід, сказала наприкінці:
«Я вважаю, що я зробила свій внесок — донесла наскільки було можливо свою історію. І я сподіваюсь, що це допоможе вдосконалювати нашу медичну систему».
Медик без опори
Ще на початку зустрічі учасники сформулювали запит, який потім відлунював у кожній групі: «Щоб обидва світи — жінки і лікарі — зустрілися, мали підтримку і супровід». Одна з учасниць, психологиня за фахом, підсумувала це інакше, але про те саме:
«За системою завжди стоїть людина. Ми побачили один в одному людей, їхні мрії та історії. За кожною цифрою стоїть історія».
Лікарі описували те саме — але зсередини. Один з учасників говорив відверто:
«Горе жінки є всеосяжним і дуже великим. Але для лікарів це також велика проблема — кожен з нас пропускає це через себе. Нести в свою родину кожного разу дуже складно. Проживати самому в собі також дуже складно. Тому підтримка потрібна не тільки жінкам, але й медичним працівникам».
Саме тому учасники наполягали: важлива не лише наявність документа, а й те, як він написаний — зрозуміло для медика, жінки й адміністратора одночасно, живою мовою. Директивний наказ зверху не працює. Працює навчання — від студентів медичних університетів до практикуючих лікарів і керівників закладів.
Конкретні напрацювання зустрічі ляжуть в основу матеріалів для МОЗ та НСЗУ: чек-лист зустрічі та прощання з дитиною, алгоритм психологічного маршруту, технічне завдання для юристів і архітектура освітніх модулів. ГО «Безпечне народження» підходить до теми перинатальної втрати з позиції прав: право жінки на визнання болю, на інформацію, на гідний супровід. Те, що виявила ця зустріч, — це не відсутність доброї волі. Це відсутність системи. І саме її ми допомагаємо будувати.
